Мій сусід Тоторо (0+)

Не забувай про маску.

Вона потрібна усім гостям, навіть наймолодшим.

Ми заблокували частину місць у залі, щоб забезпечити дистанцію між глядачами. Відстань від тебе до інших гостей — 1,5 метра у всіх напрямках.

Наступним фільмом великої ретроспективи фільмів Хаяо Міядзакі та студії Ghibli стане стрічка «Мій сусід Тоторо».

Для багатьох поколінь японців Тоторо став не меншим улюбленцем, ніж, скажімо, Вінні-Пух для британців. Він настільки сподобався глядачам і самому Міядзакі, що з’являвся й в інших роботах режисера, наприклад, у фільмі «Служба доставки Кікі, юної відьми».

За іронією долі, японський кінопрокат не був вдалим, і фільм окупився лише через два роки, коли полиці магазинів заполонили плюшеві ляльки Тоторо.

Поступово народна любов до фільму перевершила всі найоптимістичніші сподівання. Образи Тоторо, кота-автобуса, чорних чорнявок стали шалено популярними серед глядачів будь-якого віку, а сам Тоторо згодом потрапив на логотип студії Ghibli. До речі, саме він першим познайомив радянських дітлахів і підлітків зі світом японського аніме — у радянський прокат стрічка вийшла ще у 1989 році.

Фільм озвучений українською — переклад накладений поверх оригінальної мови акторів.

Стрічка «Мій сусід Тоторо» є певною мірою автобіографічною, у ній Міядзакі використав декілька особистих мотивів — у дитинстві його матір хворіла на спинний туберкульоз й лікувалася протягом 9 років. Також він підняв дуже важливу для себе тему — проблему урбанізації, яка швидкими темпами нищила його улюблені японські сільські ландшафти — поля й ліси. Через це він навіть пожертвував три мільйони доларів та права на зображення Тоторо організації захисту природи його рідного міста Токородзава.