Вірю, чекаю, молюся (в рамках фестивалю)

<p>Документальний фільм <strong> «Вірю, чекаю, молюся» </strong> порушує дві болючі теми, які є наслідками війни на сході України – зниклі безвісті та полонені. Ці теми поєднані між собою, і водночас мають багато різних аспектів. Відповідальність держави щодо долі власних громадян та захисту їхніх прав є безумовною й надзвичайно високою. Привертання уваги до доль бійців і цивільних, що пройшли жорстоке та нелюдське поводження на непідконтрольній території, зазнали серйозних психологічних травм – один із напрямків сюжету фільму. Коментарі дають як чоловіки, так і жінки. На жаль, ставлення до жінок у полоні не менш жорстоке, ніж до чоловіків. Зібрані докази та показання свідків вказують на те, що деякі злочини, вчинені на сході під час військового конфлікту, цілком можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності. Другий важливий аспект – це пошук зниклих безвісті на Донбасі. Цю тему коментують представники судмедекспертизи, пошукових організацій, «Червоного Хреста», психологи, волонтери. В центрі уваги родини, що кілька років намагаються розшукати своїх рідних. </p>